Господиня

жінка медуза

жінка тепла пляма моря

голосом у якому всі померли

світить лампади

з риб’ячих кістяків

жінка бронзових зап’ясть

жінка підземних птахів

закликає з полудня акторів бродячого цирку

голосом

у якому діти

перекинулися човнами

з морської піни виходять люди

замислені і розстріляні

аби по тоненькій піщаній косі

по солоних обмілинах

зайти нарешті всередину величезної мушлі

на якій

жінка кит

жінка опалий вітер

ночами грає велику жалобу