Тернова Магда

І.
урівень з риб’ячими губами квітів

і сонцем украденим із сорочого гнізда

по вівсяному килиму

йде вечірня Магда

села кидають їй услід людей

і хлюпають на плечі синьою темнотою

але вона ще не пробудилася

тільки дві величезні брили ворушаться в неї в кишенях

та вогняним диханням собаки за нею двояться

Магда спить

Магда обережно ступає

розсуваючи перед собою гори

але навіть не ворушиться попіл

у порожньому жертовнику її рота

і лише перисті хмари

та ластівка прибита цвяхом до стіни

бачать

як по терновому килиму

урівень з мовчазними людьми

йде Магда

ІІ.

дівчата в степу відрізають під корінь свої коси

і кидають під ноги собакам

а в кожній косі –

минає літо і суниці не втрапляють до жмень

а в кожній жмені –

сніг і марна дорога додому

Магда спить

Магда тягнеться ковилою

і вже потроху прочиняє вуста

аби собаки

змогли повечеряти й постелитися

Магда крадеться за юнаками

що купалися вночі

із крапель на їхніх спинах робить собі намисто

підпирає їхні вуста терновими патиками

ранить їх один об одного

і відпускає в село старими дідами

з мокрими сітями на плечах

поміж микол степанів і грицьків

світлою смугою

стоїть терновий Ісус

він руками перепиняє солоні чоловічі сльози

і наказує їм вертати назад

до теплих овечих кошар

а Магда вже прокидається

однаково й моторошно дивляться на неї

старі церкви

кланяється й падає навколішки перед нею

марна дорога додому