у неї вдома день
згорів
у неї серед
кімнати
на воді
погойдуються тіла
відтяті тишею
вона сідає в
крісло
з кавою і човном
на щоці
і співає своїх
вечірніх янголів
- о прийдіть
прийдіть пробіліть повітря в якому я вишу
він був
молоденький він молоденький був у нього волосся було каштанове
сонце котик на
лавці в’язання у коробці труна червона
о прийдіть
прийдіть пробіліть повітря в якому я вишу
принесли його
рибалки вранці в нього з очей вода витікала
він був
молоденький він молоденький був у нього волосся було каштанове
а потім вона
встає з крісла так тихо
що міські табуни
нашорошують вуха і біжать невідомо куди
на її чорного
гребінця з блискучими каштановими волосинами
дощ стукає в
шибку горохом
вікна сопуть
рибалки виймають
з води свої сіті
обтирають руки об
штани
і мовчки йдуть у
гості до її сина
Немає коментарів:
Дописати коментар